Вони завжди працюють, у них немає часу на зайві балачки, вони 24/7 на зв’язку і шукають способи допомогти. Вони — волонтери. З одним із них команда «Дніпра Оперативного» провела день. Щоб переглянути відео, доскрольте статтю до кінця. 

О 7:30 зустрічаємось із волонтером з Дніпра Віктором. Він показав шелтер, який було збудовано ще в перші дні повномасштабного вторгнення. Тут проживають переселенці. На початку в ньому було понад 50 осіб. Зараз тут перебуває до 10 людей. 

«Тут моя донька і зять теж живуть. Зараз приїхав син їхній, завтра виїжджає, 10 днів був. А другого сина поховали тут. Теж воював. Ми з чоловіком жили тут на квартирі. Чоловік 15-го жовтня помер. Після того, як онука поховали, йому погано стало. Мене забрала донька. І оце я зараз тут. Вдома нема в нас нічого. У доньки все розбите, у онука — все. А куда їхать — не знаю», — ділиться мешканка шелтера. 

Віктор переконаний: якщо не воюєш, то маєш допомагати тим, хто це робить, а також тим, хто потребує підтримки в ці нелегкі часи. 

«От ми і вирішили своєю невеличкою командою зайнятись волонтерством. Вже протягом 2 років цим займаюсь. Це дуже велика частка життя, ми закінчуємо зазвичай після 19:20, а буває і таке, що у комендантську годину повертаємось додому. З самого початку війни ми готували навіть на цеглинах для тих людей, які тут знаходились, для 50-и людей. Ми шукали харчі, ми домовлялись із підприємствами, які нам можуть чимось допомогти — фінансово, буряками, картоплею, крупами, чим завгодно. Їжа, ліки, все необхідне, що потрібно людям», — згадує волонтер.

Все, що придбали для цього шелтера — коштом самих волонтерів, підприємців, небайдужих українців, які донатять і допомагають. 

Окрім піклування про мешканців шелтера, Віктор та його команда допомагають військовим: їздять на передову, майже на самий нуль, отримують від них заявки, а потім знаходять і відправляють їм необхідні речі. Найчастіше захисники потребують РЕБів, EcoFlow, акумуляторів на рації, автівок, ліків, білизни. 

Віктор зізнається: порівняно з початком війни, донатів стало дійсно менше.

«На початку повномасштабного вторгнення ми змогли придбати за 3 тижні автівку хлопцям завдяки зборам і нашим дітям, які теж допомагали. Вони пряники робили і продавали. А зараз зі зборами дуже тяжко. Це просто копійки і це лише наші знайомі, друзі родичі. Лише вони одні і донатять», — каже він. 

Також Віктор показав приміщення, де виробляють багаторазові грілки. В цьому волонтерам допомагають їхні діти. 

«Ось хімія, яку ми купляємо. Купляємо оці пакетики. А ось тут ми колдуємо, варимо і розливаємо ось такі грілки. Собівартість однієї — 22 гривні. Чесно кажучи, мене дивує, коли їх в інтернеті продають по 300-400 гривень за пару», — розповідає волонтер. 

Окреме приміщення – для виготовлення буржуйок. Тут же і ремонтують двигуни, які бійці просять на херсонський напрямок, і нарізають гуму, яку можна відправити хлопцям на фронт. На сьогодні команда Віктора вже виготовила близько 2-3 сотень буржуйок. 

На питання щодо тривалості війни, Віктор відповідає: це не закінчиться завтра. Скоріше за все, це затягнеться ще на якийсь час. Завдання волонтерів – не зупинятися. 

«Ми будемо робити все до останнього, до нашої перемоги», — запевняє Віктор. 

Як волонтери виготовляють сітки, девайси для заряджання автоматів і грілки для розігріву їжі – дивіться у відео: 

Нагадаємо, раніше ми повідомляли про допомогу Дніпра силам ППО. Також ми розповідали, чи будуть вручати повістки чоловікам за кордоном.