Залежно від виду товару, на прилавках торговельних точок частка фальсифікованої продукції може сягати 30%. Фахівці стверджують, що державний нагляд залишається недостатнім. Ми дізналися, на які аспекти варто звертати пильну увагу під час здійснення покупок.
Українські споживачі все частіше зустрічаються з неякісною або фальсифікованою продукцією харчового призначення. Обидва терміни описують обман покупця – тоді як виробники або торговці незаконно збільшують свої доходи.
Шахраї навмисно модифікують компоненти, характеристики (фальсифікація) чи маркування (підробка) товарів заради власної вигоди. Результат – споживач отримує продукт нижчої якості або іншого походження, ніж заявлено виробником.
Одна справа – витратити кошти й не отримати очікуваний результат. Проте продовольче шахрайство створює реальну загрозу для здоров’я людей. Саме тому важливо бути пильним і розуміти, як себе захистити. УНІАН звернувся до експертів за консультацією – втім, бесіда виявилася непростою.
Найпоширеніші види фальсифікованих продуктів в Україні
Максим Несміянов, керівник Союзу споживачів України, повідомляє, що найчастіше в нашій країні підробляють дві категорії товарів – молочну та м’ясну продукцію.
"Масштабна фальсифікація стосується саме молочної продукції – сметани, кисломолочних сирів, твердих сирів. Також м’ясних виробів – ці дві категорії лідирують", – розповідає він у бесіді з УНІАН.
Несміянов із колегами проводить експертизу харчової продукції та оприлюднює результати досліджень. Переважно вони відвідують невеликі торговельні точки, де імовірність виявити неякісний товар набагато вища порівняно з великими мережевими магазинами. Він наголошує, що зазвичай здійснює базові перевірки – проте навіть їх достатньо для виявлення фальсифікату.
"Необхідно передавати зразки до лабораторії, що коштує дуже дорого. Скажімо, аналіз на вміст білка (визначення його кількості в продукті, – УНІАН) – один зразок обійдеться в 800 гривень. При цьому не встановиш природу білка – тваринного чи рослинного походження. Поглиблена експертиза коштує 3 000 гривень", – уточнює Несміянов.
Переважну частину неякісних фальсифікатів виготовляють на українських підприємствах малого та середнього бізнесу.
"Вони замінюють склад: молочні компоненти на рослинні, якщо мова про масло чи сир. Ковбасні вироби роблять не вищої, а першої категорії. Тобто менше м’яса, більше різноманітних домішок. Все це реалізується під виглядом найякіснішої, найсвіжішої продукції" – розкриває деталі експерт у сфері захисту споживчих прав.
Залежно від категорії харчових виробів, в Україні частка фальсифікованої продукції може досягати 30%, стверджує Несміянов.
"Підробити можуть практично все, потрібні повноцінні перевірки. Ось ми досліджували хліб. Наша глибина аналізу обмежена – адже ми громадська структура, проводимо дослідження власними силами. Навіть ковбасні вироби не можемо перевірити повністю. А виявити можна чимало порушень", – зазначає фахівець.
Окремо він акцентує увагу на морозиві.
"Великі бренди – без проблем, а серед малих виробників виявляємо фальсифікацію. Як визначити точний відсоток? Була ситуація, коли я досліджував сметану, і всі п’ять зразків виявилися або підробкою, або фальсифікатом, або незрозумілим продуктом. Проте це не означає, що 100% сметани в країні фальсифіковано", – пояснює Несміянов.
Фальсифікація харчових товарів – не виключно українська проблема. Це глобальне явище, повідомляє УНІАН заступниця генерального директора Асоціації виробників молока Олена Жупінас. Вона зазначає, що підробляють оливкову олію та багато інших продуктів.
Зокрема, оливкову олію нерідко змішують з дешевшою соняшниковою, ріпаковою чи пальмовою. У елітні алкогольні напої, приміром, додають низькоякісний етиловий спирт із ароматизаторами та фарбниками. А "таємний компонент" вершкового масла, сирних виробів та сметани – важкоплавкі жири рослинного походження, особливо пальмова олія. Подібні маніпуляції дозволяють недобросовісному виробникові суттєво знизити собівартість і збільшити маржу.
"Якщо говоримо про фальсифікацію, то в нашій країні найчастіше підробляють сир, масло та сметану. Споживачам варто бути уважнішими, адже дуже часто дрібним шрифтом на етикетці зазначено, що це, скажімо, не твердий сир, а сирний виріб. Або це не масло, а вершково-рослинний продукт – чи аналогічно не сметана, а сметанний продукт", – розповідає Жупінас.
Способи захисту від фальсифікованої продукції
Щоб мінімізувати ризики, під час придбання товару необхідно завжди вивчати етикетку. По-перше, інформація повинна бути українською мовою – із вичерпним переліком компонентів, датою виробництва, умовами збереження. По-друге, має бути зазначена юридична особа, до якої можна пред’явити претензії у разі отруєння.
Проте Несміянов стверджує, що навіть такої обережності недостатньо – без лабораторних досліджень неможливо бути абсолютно впевненим у тому, що саме придбаваєш.
"Маркуванням українською вже нікого не дивуєш. Зараз навіть під польські товари в Україні виробляють масу підробок. Іноді спрацьовують народні способи – якщо, наприклад, перевіряти молочні продукти через гарячу воду. Але в цілому ніяк не встановити несправжність товару", – підсумовує експерт.
З іншого боку, перевіряти продукти на якість перед споживанням – також не вихід, враховуючи високу вартість таких аналізів.
"Ковбаса коштує, припустимо, фальсифікована до 300 гривень за кілограм. Ти купив півкіло і за 800 гривень відносиш на експертизу – і це лише аналіз на білок", – нагадує Несміянов.
Тому покупцям варто звертати увагу на інші чинники – насамперед, на вартість. Привабливий цінник може засліпити споживача, і він купить дешевий продукт, не замислюючись про можливі ризики. Але надмірно низька ціна повинна, навпаки, викликати підозру.
"Якщо м’ясні вироби – вони повинні коштувати приблизно від 300 з гаком гривень за кілограм. Якщо молочна продукція – то вона не може бути дешевою. Умовно кажучи, сметана, яка продається 350 грамів дешевше ніж за 50 гривень – вже викликає у мене підозри. Хіба що це якась масштабна акція. Ось нещодавно ми перевіряли сметану – 48 гривень за 350 грамів у великій мережі – підробка, 97% – рослинні жири", – свідчить Несміянов.
Наступний важливий чинник – місце придбання. Варто довіряти перевіреним торговельним точкам та продавцям. Ринки добре підходять для сезонних ягід чи овочів – але не обов’язково для молочної продукції.
"На ринках ймовірність придбати неякісний товар набагато вища – у рази, якщо чесно. У мережах менша – там якщо і допускають таких постачальників, то в обмеженій кількості", – каже нам Несміянов.
"Якщо ви купуєте, приміром, вершкове масло – його доцільно купувати відомих торгових марок. І не деінде на базарі з розкладки", – підтверджує Жупінас.
З іншого боку, навіть орієнтація на відомі бренди може обернутися проти покупця. Особливо винахідливі шахраї маскуються під такі виробництва – навіть якщо їх уже фактично не існує.
"Вони можуть використовувати символіку знищених підприємств на Сході – скажімо, на Луганщині. Таке підприємство може існувати юридично. У покупця завищені очікування, що це високоякісна продукція від відомого бренду. А насправді це незрозуміло що і зверху гарна обгортка. Це фальсифікат. Це може бути підробка, якщо виробляють під знищеного виробника. Я зустрічав невелику кількість такого товару в невеликих крамницях. Сказати, що це масове явище, я не можу", – повідомляє Несміянов.
Як бачимо, універсального способу захисту від харчових підробок не існує. Є низка чинників, на які слід звертати увагу і оцінювати практично кожну потенційно ризиковану покупку.
"Споживачу варто дбати про власну безпеку, і тоді він матиме впевненість при купівлі товару", – радить Жупінас.
Чи винна держава у цій ситуації?
Щоб покупець міг убезпечити себе і придбавав продукти без ризику натрапити на фальсифікат, їхню якість має контролювати держава. Так вважає Несміянов.
"Для цього існує держава – державні структури, які отримують фінансування і проводять платні експертизи в державних лабораторіях. Якби існував запит від держави на перевірки, щоб зробити ринок прозорішим – вони б це реалізували. Держава саме для цього й збирає податки. Навіщо тоді сплачувати з кожної покупки податки, якщо вона нічого не бажає робити? Вона лише збирає", – задається риторичним питанням експерт.
Несміянов додає, що контрольні органи потерпають від браку кадрів.
"Там такі зарплати, що кваліфіковані фахівці, експерти звільняються. Я наві
"Чому спеціаліст із десятилітнім стажем має отримувати в столиці 15-20 тисяч гривень, коли його заробіток може становити понад 40 тисяч? Для прикладу, в торговельних мережах пропонують 30 тисяч гривень новачкам без будь-якого досвіду, фактично студентам, для контролю дотримання системи НАССР (це система аналізу небезпечних факторів і критичних контрольних точок, що покликана не допускати реалізації зіпсованих, неякісних чи небезпечних продуктів, – УНІАН). І працівників не можуть відшукати. А державні структури шукають досвідчених фахівців за 15-20 тисяч – це нереально", – переконаний Несміянов.
Олена Жупінас звертає увагу на суттєву деталь: в нашій країні досі частково працює постанова уряду №303 від 13 березня 2022 року. Відповідно до цього документа, в умовах воєнного стану контролюючі інстанції не здійснюють масових перевірок виробників та торговців щодо якості й безпечності продукції – хоча відповідальність за реалізацію неякісних товарів нікуди не зникла.
"На превеликий жаль, мораторій на інспекції негативно позначається на становищі, адже контролювання відсутнє. Нещодавно з’явилася інформація про те, що майже все масло з етикеткою польського виробництва виявилося з додаванням рослинних жирів, за винятком одного бренду. Аналогічна історія стосується як сиру Гауда, так і сиру Брі популярних польських марок. На жаль, мораторій створює серйозний виклик для наших контролюючих структур", – зазначає Жупінас.
Практична хіромантія
Вже з жовтня поточного року в нашій державі відновлять дію повноцінних вимог щодо маркування харчової продукції та кормів – тимчасові послаблення, що діяли з моменту початку повномасштабної агресії, припинять своє існування. Однак Несміянов залишається скептично налаштованим – він не переконаний, що восени споживачам стане легше убезпечити себе від неякісної продукції.
"Контролювання відсутнє, нічого не зміниться. Вони так роблять, якщо помітите, приблизно раз на дванадцять місяців. Щось гучне з’являється на ринку згідно із законодавством – а фактично все залишається по-старому. Справа в тому, що є проблема з кадровим забезпеченням, є проблема з відсутністю нагляду та реальних випадків покарання порушників. Великі штрафи обіцяли ще до війни – де ці величезні санкції? Усе залишилося незмінним. Тобто все це існує лише на папері, а на практиці жодних змін. Ось у цьому проблема", – констатує Несміянов.
Наприкінці ми розглядаємо з паном Максимом гіпотетичну ситуацію на конкретному прикладі. Уявімо, що покупець придбав кілограм пельменів, з’їв частину – і одержав отруєння. У нього збереглися залишки продукції та касовий чек – проте доведення факту вживання саме цього товару та вимагання відшкодування буде надзвичайно складним.
"Він може звернутися до мережі з проханням про компенсацію – проте це на їхній розсуд. Підтвердити, що отруєння сталося саме через цю продукцію, буде дуже важко. Особливо якщо постраждав лише один покупець. Якщо ж кількість постраждалих сягне 50 і більше – тоді так, ця інформація надійде до Держпродспоживслужби, і вони здійснять позапланову інспекцію", – підсумовує Несміянов.
Отже, спостерігаємо чергову безвихідь у харчовій галузі. На неї впливають як об’єктивні чинники (насамперед, військові дії), так і суб’єктивні (алчність деяких недобросовісних бізнесменів). Експерти не передбачають значних перемін у найближчій перспективі. Тому українцям варто самостійно піклуватися про власне здоров’я та зберігати тверезий розум, щоб убезпечити себе від підробок і фальсифікованої продукції.
