«Томагавк» (BGM-109 Tomahawk) — це назва родини американських крилатих ракет середньої дальності, що відрізняються високою точністю і можуть бути розміщені на підводних і надводних платформах, а також використовуватися на суші. Цю назву обрано на честь традиційної індіанської сокири, слово «томахаак» у перекладі з мови індіанців-поухатан означає «сокира».
Ці ракети багатоцільові і призначені для знищення важливих військових об’єктів, таких як командні центри, радарні установки, зенітні системи, аеродроми та інші цілі, з можливістю подолання відстаней до 2500 км. Розроблені у 1970-х роках фірмою General Dynamics, вони почали надходити на озброєння з 1983 року.
З моменту їхнього впровадження у 1991 році «Томагавки» використовувалися у всіх військових конфліктах, де брали участь американські військово-морські сили. Вони інтегровані у систему озброєнь кораблів та підводних човнів США, Великої Британії і Австралії. Від 1997 року єдиним виробником цих ракет є оборонний концерн RTX (раніше відомий як Raytheon Technologies).
Історія створення ракет «Томагавк»
Прототипи ракет «Томагавк» почали розробляти ще на початку 1970-х років для задоволення потреб Військово-морського флоту США в умовах конкурентної боротьби з СРСР за перевагу в крилатих ракетах морського базування. Ракети повинні були запускатися з торпедних апаратів підводних човнів та пускових установок есмінців і крейсерів. Поштовхом до їхнього створення став випадок затоплення ізраїльського есмінця «Ейлат» єгипетськими катерами, які застосовували радянські ракети П-15 «Термит» у жовтні 1967 року. Досвід використання «Термитів» індійськими катерами під час конфлікту з Пакистаном у 1971 році також мав значення.
Перемогу в конкурсному відборі здобув проект BGM-109 фірми General Dynamics. Випробування різних варіантів тривали з 1976 по 1982 роки. Першим на озброєння надійшов варіант TASM (Tomahawk Anti-Ship Missile) з дальністю 460 км та звичайною бойовою частиною, який мав активну радіолокаційну систему наведення. Далі були розроблені ракети TLAM-N (Tomahawk Land-Attack Missile) та GLAM у ядерному виконанні, здатні слідувати заданій траєкторії з урахуванням рельєфу завдяки системі TERCOM (Terrain Contour Matching).
Перші ракети TASM надійшли до складу ВМС у листопаді 1983 року на борту лінкора USS New Jersey (BB-62) та підводного човна USS Atlanta (SSN-712). Актуальність розробки ракет цього типу зросла завдяки введенню системи вертикального пуску Mk 41 для надводних кораблів, а пізніше й для підводних човнів. У червні 1984 року з’явилася модифікація TLAM-N, орієнтована на ураження наземних цілей, що значно знизило залежність ВМС США від авіації. Пізніше цей напрямок розвитку ракет став найперспективнішим, і TLAM пережили безліч удосконалень. У 1986 році на озброєнні з’явилися TLAM-C, а у 1988 році — TLAM-D з касетним боєприпасом.
Також планувався варіант ракети для авіації — MRASM (Medium Range Air to Surface Missile) для бомбардувальників B-52G та F-16 C, а також для палубного бомбардувальника A-6E Intruder. Однак проект було скасовано на користь програми JASSM.
Після виходу з договору РСМД у 2019 році розпочалося створення наземних пускових платформ «Томагавків» на базі Mk 41. Перший запуск з мобільної наземної установки комплексу MRC «Тифон» (Mid-Range Capability) відбувся в серпні того ж року. Перша випробувальна батарея MRC «Тифон», оснащена «Томагавками» та квазибалістичними ракетами SM-6 Standard, досягла бойового стану влітку 2023 року.
Версії та модифікації ракет «Томагавк»
- Block I — перша версія сімейства, включала модифікації TLAM-N (Tomahawk Land Attack Missile, індекс BGM-109A), що запускалася з морських платформ, GLAM (BGM-109G Gryphon) для наземного базування в ядерному виконанні, а також протикорабельну TASM (RGM/UGM-109B). TLAM-N мала ядерну боєголовку W-80 потужністю від 5 до 150 кт, GLAM — W-84 потужністю від 0,2 до 130 кт. Ракети GLAM були розгорнуті в Європі для стримування радянських РСД-10 «Піонер». TLAM-N і GLAM були зняті з озброєння до 1991 року у рамках СНВ-1, а TASM — у 1994 році, пізніше вона була оновлена до версії TLAM-C Block IV.
- Block II — вдосконалена версія ракет TLAM з підвищеною точністю, включала TLAM-C (C — скорочення від Conventional; RGM/UGM-109 C) для ураження укріплених цілей та TLAM-D (Dispenser; RGM/UGM-109D) з касетною бойовою частиною (166 суббоєприпасів BLU-97 розміщені в 24 контейнерах). Випробування відбулися у 1983–1984 роках, а прийняття на озброєння відбулося у 1984 році. Ці ракети могли вражати цілі на відстані від 925 км (при запуску з підводних човнів) до 1300 км (при запуску з кораблів).
- Block III (TLAM-C та D). Дана серія вперше отримала модулі GPS, стійкі до перешкод, що суттєво (з 80 до 60 хвилин) скоротило час підготовки польотного завдання та покращило характеристики ведення в умовах пустелі й рівнинності. Ці ракети стали на озброєння у 1993 році.
- Block IV — остання версія, розроблена повністю концерном Raytheon. Модифікація TLAM-E (RGM-109E/UGM-109E) ґрунтується на TLAM-C і пристосована для вирішення тактичних задач, здатна тривалий час залишатися в повітрі, коригувати курс у польоті та перенаправлятися на нові цілі у разі їх знищення, а також функціонувати як розвідувальний мартирий безпілотник (для цього на неї встановлено камеру); дальність — 1600 км. Цей варіант надходив на озброєння у 2004 році, і наразі він єдиний серед ракет «Томагавк», що перебуває у виробництві.
- Block V — покращена версія Block IV з вдосконаленою навігацією. У рамках програми продовження терміну служби на 15 років, що розпочалася у 2020 році, планується модернізація всіх наявних «Томагавків» у США (близько 4000 штук). Вони існуватимуть у двох варіантах — Block Va (RGM-109E/UGM-109E) для ураження надводних цілей та Block Vb (RGM-109M/UGM-109M) з новою проникаючою бойовою частиною JMEWS для нанесення ударів по наземних об’єктах.
Тактико-технічні параметри ракет «Томагавк»
Ракети «Томагавк» здійснюють польоти на дозвукових швидкостях на наднизьких висотах (30–50 м), що робить їх менш помітними для радарів супротивника. Вони готові до запуску в будь-яких погодних умовах. Можуть бути оснащеними звичайними або ядерними бойовими частинами, хоча варіанти з ядерними боєголовками були зняті з експлуатації в рамках угод з ядерного роззброєння. Запускати такі ракети можуть понад 140 типів кораблів та підводних човнів ВМС США, включаючи чотири підводні човни класу «Огайо» (кожна має можливість нести 154 ракети), а також підводні човни Великої Британії класів «Трафальгар», «Суифтшюр» і «Естьют». Вартість виробництва однієї ракети становить близько 2 мільйонів доларів (за даними на 2022 рік).
Довжина ракети — 5,55 м
Розмах крил — 2,67 м
Вага бойової частини — 454 кг
Типи бойових частин — фугасна, осколково-фугасна, касетна, бронебійна
Стартова маса — 1315 кг
Швидкість — 885 км/год (0,74 Маха)
Дальність польоту — 1250–2500 км
Типи двигунів — турбовентиляторний F107-WR-402 (маршевий), ARC MK 135 (стартовий)
Кругове ймовірне відхилення — 5 м
Навігаційні системи — GPS, інерційна, кореляційна рельєфометрична TERCOM, кореляційна електронно-оптична DSMAC
| Відстань стрілянини, км | |
| Пуск BGM-109A з борту надводного судна | 2500 |
| Запуск BGM-109С/D з борту надводного судна | 1250 |
| BGM-109С/D, що запускаються з підводних човнів | 900 |
| Максимальна швидкість пересування, км/год | 1200 |
| Середня швидкість перельоту, км/год | 885 |
| Загальна довжина ракети, метри | 6.25 |
Діаметр ракети становить 0.53 метра, а розмах крил — 2.62 метра. Стартова вага ракет є наступною: BGM-109A — 1450 кг, BGM-109C/D — 1500 кг. Що стосується бойових частин, то BGM-109A оснащена ядерною боєголовкою, в той час як BGM-109C має полубронебійний тип вагою 120 кг, а BGM-109D — касетний варіант також вагою 120 кг. Ракета оснащена маршевим двигуном F-107 і працює на паливі RJ-4, маса якого складає 550 кг. Вага сухого двигуна становить 64 кг, а його тяга дорівнює 272 кг. Довжина двигуна 940 мм, а його діаметр — 305 мм.
Використання ракет “Томагавк” в бойових діях
За інформацією компанії Raytheon, ракети “Томагавк” успішно пройшли понад 550 тестувань і брали участь у бойових діях більше ніж 2350 разів, з яких значна частина запусків припала на операції США в Іраку.
Ці ракети вперше застосували 17 січня 1991 року під час операції “Буря в пустелі”. У ході цієї кампанії було здійснено 297 запусків, з яких 288 виявилися вдалими. За різними даними, іракські ППО змогли перехопити від двох до шести ракет. В основному використовувався варіант TLAM-C типу Block II, чия ефективність оцінювалася Об’єднаним комітетом начальників штабів на рівні 85%. Ракети націлювалися на радари, командні пункти, розрахунки протиповітряної оборони та комунікаційні системи. Окрім цього, в перший день кампанії були запущені кілька ракет з новими боєприпасами, які містили вуглецево-графітні волокна, завдаючи уражень енергомережам і виводячи з ладу зв’язок і ППО іракських військ. Подальші застосування “Томагавків” мали місце в 1993, 1996 і найбільших масштабах у 1998 році під час операції “Лис пустелі”, коли було випущено 325 ракет.
Під час вторгнення американської коаліції в Ірак у березні-квітні 2003 року з 35 кораблів було здійснено запуск 802 ракет, з яких приблизно десять зійшли зі свого курсу і приземлилися на території Туреччини, Саудівської Аравії та Ірану. Також зазначалися труднощі в навігації ракет за системою TERCOM у пустельних умовах.
“Томагавки” також використовувалися у таких конфліктах, як в Боснії (1995 рік), Афганістані (1998 і з 2001 року), Судані (1998), Югославії (1999, де було випущено 202 ракети), Сомалі (2008), Лівії (1996 і 2011 роки), Сирії (2014, 2017-2018 роки) та Ємені (2009, 2016 і 2024-2025 роки). Зокрема, під час ударів по хуситам у Ємені в січні 2024 року було випущено понад 80 ракет по більш ніж 30 цілям. В червні минулого року “Томагавки” були використані для ударів по ядерним об’єктам в Ірані.
Країни, які експлуатують ракети
У 1995 році Великобританія замовила партію “Томагавків” для потреб свого підводного флоту. Перші ракети надійшли до Лондона у 1998 році, зокрема варіанти UGM-109E Tomahawk Block IV LACM/Spearfish HWT, які були встановлені на підводні човни типу “Естьют” та “Трафальгар”.
Навесні 2023 року Державний департамент США схвалив угоду на поставку Австралії до 200 ракет “Томагавк” варіанту Block V і 20 Block IV.
У січні 2024 року Японія підписала угоду на закупівлю 400 ракет у варіантах Block IV і V для своїх есмінців.
В квітні Пентагон дав зелене світло на постачання 175 ракет Нідерландам для фрегатів і підводних човнів ВМС цього держави.
У березні було оголошено про намір Німеччини придбати ракети для потреб ВМС.
28 вересня віце-президент США Джей Ді Венс анонсував, що країна розглядає можливість відправлення “Томагавків” в Україну, проте остаточне рішення залишається за президентом Дональдом Трампом.
Джерела:
- В. Кожевников “Ракетний комплекс Томагавк морського базування”, – Зарубіжне військове огляд, N1 2000.
- www.fas.org
- http://kr.blog.yahoo.com
- http://www.seaforces.org/wpnsys/SUBMARINE/Mk-45-vertical-launching-system.htm
